субота, 15 жовтня 2016 р.

Зустріч із паралімпійцями у "Копальні кави". Емоції та враження!


  Привіт всім!
  Фотограф Роман Тупись тут ;) Із новим дописом. Як неважко здогадатись -- допис буде про паралімпійців ;) Запросили мене на зустріч  несподівано, але у таких незапланованих зустрічах завжди є щось цікаве. Відбувалося все 6 жовтня 2016 року у "Львівській копальні кави". Зустріч відбулась із ініціативи соціального проекту "Доступно.UA". Дуже дякую за запрошення Юлії Карбунаровій. Детальніше далі...
  Отож, спочатку пару слів про проект "Доступно.UA". Він має на меті показати -- люди на візку здатні відвідувати ті ж заклади, що і люди, які пересуваються на своїх двох. А ця зустріч із паралімпійцями допоможе багатьом не здаватись навіть у здавалося б найгірших ситуаціях.
  Коли Ваш фотограф прибув у "Копальню кави", то побачив, що все у закладі облаштовано для тих, хто приїхав на візках, а у самому дворику вже було дуже людно, а ще й багато журналістів ;)

Медалі та талісмани ігор зручно собі влаштувались на столику ;) 


Із допомогою ввічливого персоналу всі спортсмени вже на сцені і зустріч розпочинається.

Вів цю зустріч співзасновник проекту "Доступно.UA" -- Дмитро Щебетюк
Дмитро -- майстер спорту України з плавання, а також був ведучим на телеканалі UA: Перший.


Першим надали слово Антону Дацку -- чемпіону Паралімпійських ігор у Ріо - 2016 у фехтуванні на візках (шабля).


Він розповів, як же йому вдалось стати переможцем і здобути медаль.


Отримав заслужені оплески від діток.
Це діти із вадами слуху, які навчаються у "Спеціальній загальноосвітній школі-інтернат Марії-Покрови (для дітей із вадами слуху)". Для них ця зустріч є також важливою, бо багато із них також займаються спортом і вони мріють здобувати медалі.


 Наступною пару слів розказала Орися Ільчина -- легкоатлетка, майстер спорту міжнародного класу (МСМК). Виступає у дисциплінах штовхання ядра та метання диску.


Для неї також оплески.


Марина Стабровська -- МСМК у плаванні. Зайняла 4-е місце у Ріо. Та боротьба була дуже серйозною, то ж 4-е місце на паралімпіаді -- теж дуже престижно. 
Для неї оплески були -- повірте на слово :)


Дмитро Щебетюк подякував Марині і надав слово Мар'яну Квасниці.
До слова, Дмитро -- дуже позитивний і життєрадісний.


Мар'ян Квасниця -- майстер спорту України міжнародного класу по плаванню, у Ріо був 4-м.
Та це теж хороший результат. У 2015 році на Чемпіонаті світу із плавання здобув золото і бронзу. Глядачі йому подякували оплесками.


Роман Павлик -- легкоатлет, заслужений майстер спорту (ЗМС), 4 разовий чемпіон Паралімпійських ігор, 2 разовий срібний призер, 3 разовий бронзовий призер. У Ріо виборов срібло та бронзу. "Було не легко, та воно того вартувало. Ніколи не можна здаватись"


Тим часом діти мали змогу взяти в руки медалі, спробувати їх і звісно ж зробити фото на згадку.


Після короткого знайомства із спортсменами Дмитро Щебетюк тепер запитав докладніше у кожного, як так сталось, що вони почали займатись спортом.
І про себе згадав також, що він почав займатись плаванням, як реабілітація після важкої травми. І так воно все почалось.


Антон Дацко коротко розповів, що він травмувався в 11 класі -- пошкодив хребет. Під час реабілітації спробував різні види спорту -- настільний теніс, стрільбу із лука. Та найбільше йому припало до душі фехтування. Він досконало оволодів шаблею та рапірою.


Не відмовив нікому у гарному фото на згадку.






Для дітей здійснювала сурдопереклад викладач жестової мови -- Ірина Богданівна (вибачте прізвище забув :) )


Антон Дацко розказував, що їздив на тренування і маршрутками, і електричками -- по різному бувало.


На зустрічі був також наш захисник, який отримав поранення і через це змушений пересуватись на візку. Він ще нам розкаже що і як, далі.


Важливою подією для Антона Дацко стало знайомство із тренером по фехтуванню на візках -- Андрієм Віталійовичем Колесніковим.


І що ж ти порадиш дітям, які хочуть займатись спортом, займаються ним?


Присутні вловлювали кожне слово.


Дуже важливо у житті не падати духом, не зупинятись на власних досягненнях і прагнути до більшого. А також важливо допомагати іншим.


А тепер Орися Ільчина розкаже, як же ж вона потрапила у спорт.
У Орисі вади зору. Пробувала різні види спорту також.


А одного разу побачила, як спортсмени метають диск. Спробувала, сподобалось -- тепер цим і займаюсь ;)


У Марини Стабровської подібна історія із плаванням ;) Точно не пригадаю, але це те, що справді їй подобається. Прагне до щораз кращих результатів.


Сурдоперекладач пані Ірина невтомно перекладала на жестову мову для дітей, які не чують.


Розказала Марина також і про певні нюанси, що перед запливами і після перевіряють у спортсменів окуляри (якщо це спортсмени із вадами зору ) і замальовують, щоб вони були повністю непрозорі. Це робиться для того, щоб усі були у рівних умовах і ніхто не хитрував.


Несподівано побачив знайому журналістку ТРК "Львів" -- Софію Войцехівску.
Вирішив зробити їй фото під час роботи.


Дмитро Щебетюк позитивний і задавав ще цікаві питання Марині.



У Мар'яна Квасниці своя історія, але досить подібна, як і у Антона Дацка. Після травми ноги лікарі порекомендували плавання. Він почав ним займатись і побачив, що починає досягати результатів.


Продовжує у тому ж дусі.


Оплески для Мар'яна.


Що є важливо, щоб чогось досягнути?


Завжди прагнути до чогось, мати мету.


Присутні захоплено слухали.


Без гумору не обійшлося :)



У одного із дітей з'явилось питання до спортсменів: "Яка вага медалей і як вони відрізняються?"



Золото найважче -- вони відрізняються вагою, є надписи шрифтом Брайля, а також кожна медаль має різний звук (всередині є кульки, які по різному звучать)

Хлопець вирішив спробувати сам ;)


І ще фото для Софії.


Тим часом ми подивились невеликий відеоролик про паралімпійця Андрія Демчука і його участь в Паралімпіаді у Ріо.





Настала черга Романа Павлика. 
Із дитинства хворів. Коли почав займатися спортом --  стан покращився. Дуже подобалась фізкультура. От і досі займаюсь тим. що справді люблю. Основне -- праця над собою та самодисципліна.


Настала черга невеличкої перерви, а всі охочі можуть тепер сфотографуватись із медалями та спортсменами.

Хто хотів -- той має фото ;) Нікому не відмовив.
Трішки фото із емоціями.




















І навіть мені вдалось сфотографуватись на згадку із легкоатлетом Романом Павликом :)


Після перерви ми розпочали розмову-діалог про доступність міст України для людей на інвалідних візках.

Про це нам розповів Сергій Калитюк. Живе у Дніпрі
Він отримав поранення у зоні АТО, спочатку був у госпіталі, потім реабілітація. Спробував настільний теніс. Почав ним займатись. Федерація, а також друзі допомогли придбати автомобіль, щоб міг легше і зручніше пересуватись.
Приїхав до Львова. Тут хороші, добрі люди.
Важко пересуватись на візку, бо дуже багато бруківки і весь час необхідно зберігати баланс.
А також у Львові, та й не тільки у Львові, зазвичай на місцях для паркування інвалідів паркуються "справжні інваліди". Думаю, всі зрозуміють....


Кожен із спортсменів розказав про свої зауваження і проблеми, а також подякували закладу "Копальня кави" за те, що зручно облаштували все людей на візках.


На жаль не зміг бути до кінця, бо потрібно було бігти на фотозйомку концерту французького органіста Жана-Марі Лєруа у Львівський будинок органної та камерної музики. Про неї Вам розповім вже у наступній статті.

Щиро дякую за зустріч, запрошення, атмосферу. Насправді отримав сильний заряд.
ДЯКУЮ!


 Зустрінемось вже у наступній цікавій статті! ;)

З повагою, Ваш фотограф Роман Тупись
----------------------------------------
Шукаєте фотографа?
Дзвоніть і не пошкодуєте:
0678663195
----------------------------------------
А також пишіть мені:

Немає коментарів: