середа, 16 серпня 2017 р.

Музична вистава Інни Павлюк "Береги і хорали". ІІ Фестиваль концертів літньої пори Pizzicato e Cantabile.


  Привіт всім!
  Фотограф Роман Тупись тут ;) Із дописом про дуже цікаву музичну виставу "Береги і хорали" режисера-постановника Інни Павлюк за мотивами оповідань О. Генрі, яка відбувалась 30 липня 2017 року у рамках ІІ Фестивалю концертів літньої пори "Pizzicato e Cantabile" у Львівській обласній філармонії. Детальніше далі...
  Отож, почнемо ;)
  Прибігли ми із органісткою Оленою Мацелюх одразу після концерту-закриття VII Міжнародного фестивалю органної музики "Діапазон". Якраз встигли, бо ще до початку вистави 20 хвилин ;)

Глядачів зібралось досить багато.



Вже усі приготувались


Орган теж готовий, бо у нього своя роль у цій музичній виставі.


І от все притихло...


На сцену вийшла органістка Олена Мацелюх, вклонилась публіці...


І попрямувала до свого інструменту.


І от, від доторку рук Олени Мацелюх почав звучати орган, наповнюючи повітря дивовижними звуками.


 На сцені під ці звуки почергово з'являються герої, яких ми побачимо у виставі.





І от, режисер-постановник Інна Павлюк розпочала свій монолог...
Хто ж такий О. Генрі. Його насправді звали Вільям Портер. Він перепробував багато професій. Досить часто писав короткі оповідання. Сюжети для них брав із життя. І подавав їх у газети, щоб трішки заробити У О. Генрі часто поєднується здавалося б непоєднуване: "Королі і капуста", "Поліцейський і хорал", "Пивничка і троянда".


Першою буде історія "Пивничка і троянда".
Із уст Інни Павлюк це звучало особливо та дуже переконливо. 


 Її емоції неповторні.


Мимоволі ти й сам переносишся у історію, стаєш її  учасником. 
Бачиш міс Позі Керінгтон, яка змінила своє прізвище із Гобс, щоб бути іншою, ніж тоді, коли приїхала із Кранбері Корнерс. Вона -- актриса у театрі.


І директора театру -- Гольдштейна, який не проти, щоб один із претендентів на участь у виставі взяв роль, але для цього йому треба буде переконати міс Позі.


 Актор довго не вагався і поїхав у Кранбері Корнерс, все взнав докладно, що і як там відбувається,щоб стати таким, як мешканці цього містечка .


 І от, він вже у пивничці, свіжий, немов огірочок...


"Привіт, я Біл, Біл Самерс!" -- сказав він міс Позі із справжнім кранберським акцентом.


І почав розказувати історії із її містечка, а вона все дивувалась.


Надзвичайна плеяда емоцій у монолозі -- справжнє мистецтво.


Подивіться трішки без коментарів і відчуйте.




І от, наступного дня актор, передчуваючи, що він таки дістане роль, прийшов до міс Позі у готель, щоб показати своє справжнє обличчя...
Та його зустріла покоївка...


І сказала.... 
Драматичний момент....


Вам шкода?...



Зазвучав орган і тим самим підкреслив драматичність моменту....


Яке ж закінчення? 
А Ви почитайте оповідання О.Генрі "Винарня і троянда", або ж дочекайтесь наступного показу музичної вистави ;)

Оплески!!


А далі у нас....
"Кімната на горищі"
І ми вже у будинку місіс Паркер, яка показує кімнати, які здаються у її будинку.


Спочатку найдорожчі, із кабінетом, і шафою, де можна тримати скелет :)
А потім і дешевші, і обов'язково заведе Вас до містера Скіддера, який після того віддасть частину боргу за оренду квартири ;)


Та якщо у Вас все ще нема грошей, то Вас чекає квартира на горищі за 2 $.


І ми вже йдемо крутими сходами, із важкою друкувальною машинкою в руках на горище...


Там буде жити міс Лісон і через дах вона бачить зірку, яку називає Біллі Джексон.


"Та який то Біллі Джексон, то ж Гамма із сузір'я Кассіопеї...." -- скаже хтось дуже мудрий..


Не усі погоджуються із цим, а погоджуються із міс Лісон, бо "Біллі Джексон" якось гарніше звучить..


Ось він....


Одного дня міс Лісон не вийшла із кімнати, приїхав лікар і забрав її..
І на наступний день написали у газеті: "Лікар Біллі Джексон... виніс помираючу дівчину із будинку і..."


Кінець дуже неочікуваний, але позиитвний ;) 
Читайте оповідання і дізнаєтесь який :)


Оплески надзвичайній грі Інни Павлюк!!


І звучить орган...  Зачаровуючи...




Оплески для Олени Мацелюх.


Станемо свідками трагедії... Ааа.. Яка трагедія? ;)

"Гарлемська трагедія"


 Крики сварки...  
"Та щоб ти здох!!" 
"Ай.. Болить!" 

І тут ми бачимо двох жінок -- одну побив чоловік (місіс Кессіді) , а інша (Меггі) пере білизну..


Та, яку побили, чомусь дуже задоволена :)
"От не вийшла б за чоловіка, який не бив би мене хоча б раз на тиждень"


Оце так відгамселив..



Ой, твій Марті напевне ні разу тебе не вдарив...


Та зрозумій, ось у цьому щастя... Що ж це за чоловік такий?


Твій прийде, сяде на крісло...


І буде читати минулорічну газету.


В мене хороший Марті, що ти таке кажеш...


Ехх.. Якби всі чоловіки були такі, як мій Джек, то нещасливих шлюбів би не було.



У нього такий хороший хук правою!


Та за це він мене буде улещувати


І потім подарує нові прекрасні... п-а-а-а-н-ч-і-і-ш-ш-к-и-и!


Ось так.


Неперевершена гра акторів. 
У все одразу віриш.



От у тому щастя.


А ти спробуй ;)



Та ми чуємо: "Кохана!! Я прийшов!! А подивись но сюди!" 
"Ааа! Це те, що я хотіла!"


Радість!!



І вони зникають...


Слухай, може зайдеш до нас у гості...
Ні, зараз прийде Марті, треба зготувати їсти...


І слухає під дверима, що у сусідів робиться...


Аж ось і Марті..




 І от, Меггі вирішує спробувати вивести свого чоловіка зі себе


Я не встигла із вечерею...
Ну нічого, я почекаю...


І читає газету...


Спроба №2: пересолити та переперчити їжу.


"І як тобі? Смакує?"
"Так-так, кохана, дуже смачно!" -- відповів Марті, читаючи газету і поглинаючи їжу.
Дуже схоже і у наш час може бути, коли ми "сидимо" у різних "гаджетах" і не помічаємо нічого.


 Ну все!!


Зараз буде смертельний номер"


Я тут пораюсь, перу, роблю все!!!


Яка мені за це дяка?!!


Чудові емоції -- справжні!


Дивись тут на нього!


Чого ж ти моя мила?


Та я візьму це


Узявши мокру білизну біжить за чоловіком, луплячи його по спині...



Що сталось Меггі?


Та от...


Він там таке робить....


Він там...


Що?!


Він там... пере!!!


 Мамма міа!


Бідненька...


Звучить орган і під музику виходить щасливий Марті.



От такий кінець :)




Браво!!! Неймовірно!


А далі 
 "Полісмен і хорал".

Зараз ми дізнаємось чому така назва ;) Розповім Вам коротко.
Один чоловік, звати якого Сопі, шукав місце де б перебути зимову пору, бо ночував він на вулиці. Найбажанішою для нього була тюрма... Вона знаходилась на острові. Саме там добре 3-и місяці у теплі і з їжею.


Найлегше потрапити туди через  шлунок. Ну не у прямому значенні :)
Через ресторан, не заплативши за їжу ;)


 Та щастя сьогодні не на його боці -- метрдотель побачив, що у гостя протерті штани і неохайні черевики і він його вигнав...
Потім були іще спроби із розбитою вітриною, із удавання залицяльника до молодої панянки, із горлання пісень... Та й тут нічогого не вийшло. Що ж робити?  Ну ніяк не виходить нічого


Цікаво усім, яке ж буде завершення.



Вже стемніло, забрів він у вуличку і почув орган у старовинній церкві (і тут справді грає орган Оленки Мацелюх). Це напевно органіст залишився пограти ввечері..


Ці звуки розчулили Сопі і він вже вирішує стати хорошим, знайти роботу...


Але... Ту на його плечі чиясь важка рука... Полісмен...
"Ходімо друже..." 
І на наступний день суд постановив: "На острів!" 
От такий кінець...


Поклін вдячним глядачам.




Овації на стоячи!!


Браво!!!




І вже спокійні фото після вистави усіх.
З ліва на право: Олена Мацелюх (орган), Станіслав Гоян (Марті), Анна Вишневська (Меггі), Інна Павлюк (режисер), Ярослав Мацелюх (Джек), Лілія Винницька (місіс Фінк) .



І ще такі різні ;)



І окремо для Лілії.



Орган теж не обділив увагою :)


Маю надію, Вам сподобалось читати і Ви побували на виставі ;)

Чекаю Ваших коментарів :)
А ми із Вами зустрінемось у наступних статтях
З повагою, Ваш фотограф Роман Тупись.
----------------------------------------
  Хочете "живі" та "душевні" фото?
Дзвоніть і не пошкодуєте:
0509787625
0678663195
----------------------------------------
Цікавить фотозйомка -- пишіть мені:

Немає коментарів: