Привіт всім!
Фотограф Роман Тупись тут. Із трішки сумним дописом про виставу, присвячену Дню пам'яті жертв Голодомору 1932- 1933 років. Відбувалась вона 24 листопада 2017 року у середній школі №42 (м.Львів). Робили її учні, які із усією серйозністю поставились до своєї праці і вміло передали усі емоції. Зараз Ви переконаєтесь у цьому -- детальніше далі...
Усе дійство відбувалось у актовому залі.
Сцена оформлена гарно.
До слова, робили це самі учні.
Декілька настанов акторам перед виступом.
Дехто ось так собі влаштувався.
Запалали свічки пам'яті у полумисках із зерном і калиною -- символи України та Голодомору.
Ось уже зібрались учні, щоб подивитись виставу... Досить багато їх було.
Ще трішки і починаємо.
Вступне слово...
Звучить дуже моторошна і зачіпаюча серце музика...
ГОЛОД....
Що сталось з тобою українське село....
Проникла крізь морок блакить...
Весною нам легше -- вмирати... і... жить...
А хліб дорогий....
Хоч би дощик пройшов...
Як дешево коштують -- тіло і кров....
Про голод заборонено було навіть говорити....
Спогади... Спогади...
І зараз будуть моторошні історії із тих часів...
Згадую сусідку Уляну... З голоду помер чоловік, семеро дітей один за одним
А раз приходить і питає: "Кого мені лишити живим Маню, Паню чи Андрійка?"
Коли почався навчальний рік, то діти на уроках сиділи сонні, знань від них не вимагали...
Кожного дня по 2-а, 3-и учні не з'являлись... У звітах заборонялось писати, що дитина померла....
У колгосп приймали сиріт, у яких уже батьків не було....
Сумно....
У селі на Полтавщині жив Іван Хомич. Був у нього кінь і 5 дітей.
Його розкуркулили, рознесли його двір. Він зробив землянку...
Почався голод... Іван помер перший...
Дружина залишилась із 5-ма дітьми... Коні дохли... І коти дохли...
Котів дохлих збирала мати, щоб хоча б щось діткам дати поїсти...
Пробирає...
Того, що зазнало моє покоління, мабуть вистачило б на 10-ть поколінь...
Є села, відрізані від світу... де навіть солом'яні дахи з'їдені.... усі собаки...
Немає коней... Їдять мерців...
Якось, проходив біля хати Димничів.. Тітка Ганна мене схопила
Я не дуже худий був... Пас корови і люди мене підгодовували...
Схопила і затягла у погреба під ліжком.. Став кричати...
Надбіг батько і витягнув мене...
По селі ходила чутка, що діти пропадали....
Сумно...
Ми із чоловіком вижили... Працювали на цвинтарі.. Мали пайок -- пів хлібини і оселедець на день... Такий же пайок мав Степан Чумак, який збирав трупи...
Жахіття Голодомору...
Пробирало усіх...
Діти не бігають... не граються...
На вулиці лежить хлопчик... біля нього жінки, чоловіки....
Повз нього проходять люди...
Мабуть він теж помер....
Ні... Я не помер... Мені ішов 10 рік... хіба в такому віці помирають...
Куди ж ви людоньки... Я ж ще не вмер...
Батьки прискорювали смерть своїх дітей... Щоб не дивитись на їх муки...
Натопила піч маковинням мати і на ранок усі діти мертві...
Вже не буде їсти хтіти...
Спи синочку... засинай навіки...
Не залишає нікого байдужим....
- Ану одчиняй молодице! Чого криєшся в хаті?!
- Ой горе! Чим же я гостей пригощу -- іще ж не вварився синочок....
Як тут живеш.... Що готуєш?
Витягнули горщик із печі, а там -- скрючені пальчики видно....
Молодиця ні з місця....
Збожеволіла -- усміхається чудно....
Емоції без слів....
Забрали її....
Із хлопчиком мати ходила збирати стерню...
Незчулись як вершник над'їхав... Синочок-- втікай...
Синочок побіг... та з під ніг земля...
...
33 колоски знайшли...
Мільйоноголосий стогін...
Стояла мати Україна... обдерта... напівжива...
Дітоньки заждіть.. ще трішки... зачекайте...
На вікні свіча миготіла
Кривді з-за плеча тріпотіла,
До правди летіла
Там, де рідний край, де Україну
Голоду нагай шмагав до згину,
Не день, не годину.
Згадали хвилиною мовчання Жертв Голодомору...
Представили усіх акторів -- без оплесків...
І фото...
Різноманітні варіації фото на згадку.
Пам'ятаймо завжди про жертв Голодомору!
З повагою, Ваш фотограф Роман Тупись.
----------------------------------------
Шукаєте фотографа?
Дзвоніть і не пошкодуєте:
0509787625
0509787625
0678663195
----------------------------------------
Цікавить фотозйомка -- пишіть мені:
Немає коментарів:
Дописати коментар