субота, 9 травня 2015 р.

В "Карпати" до Шенборнів... Розповідь. Частина 1


  Привіт!
  Фотограф Роман розповідає ;-)
  Як і обіцяв у попередньому дописі, буду ділитись своїми враженнями від поїздки до Палацу графів Шенборнів, який знаходиться на території санаторію "Карпати" ;) Детальніше далі...

  Отже розпочнемо... Подорож була дуже цікавою -- сів близько 1:00 ночі на поїзд Київ - Ужгород  і вже о 4:57 був на станції "Карпати". Разом зі мною на станції із потяга вийшло приблизно 20-25 чоловік. В основному це були старші пани та пані. Їх уже зустрічали водії бусів, щоб завести до санаторіїв (яких саме не знаю)..
  І ось коли вже майже всі люди пройшли до бусів -- 2-є водіїв пробіглись ще раз по платформі на станції, щоб переконатись у тому, що нікого не забули.. Подивились на мене із штативом.. Один другому каже: "То що вже -- всі.. Чи ще є хтось?" Інший відповів: "Та більше нікого, а це -- фотограф і він не їде з нами певно..." Так і є ;)
  Перейшов через колії у спеціальному місці, щоб сфотографувати станцію у "анфас" :), зробив світлину, аж тут бачу -- із 2-х сторін наближаються 2-а потяги.... встановив автоспуск... і добре, що зметикував схопити штатив  і тримав його міцно-міцно... Коли поїзди наблизились -- виявилось, що це вантажні і фотоапарат могло просто знести потоком повітря та вібрацією.. Але на щастя все обійшлось :) І вдалось отримати цікавий кадр (фото заголовка)
  Обійшов станцію... Було досить темно... Практично одразу навпроти станції через дорогу-шосе побачив в'їзд до санаторію "Карпати", де і знаходиться палац... Але там "страшний" шлагбаум.. Думав неможливо пройти... В далині по трасі виднілась заправка... Так, як це було не далеко, то пройшовся.. На заправці тиша... І, лише побачивши мене, її працівник поглянув у віконце. Запитавши про вхід у санаторій, отримав відповідь: "Там є охрана.. А взагалі то іще дуже рано і куди Вам ще іти..."
  Вертався назад і сфотографував  дороговказ із GPS-координатами. Ось такий:


  А близько 5:30 пташки, як за сигналом розпочали свої співи. Це був такий клас.. просто неймовірно.. Їх дзвінкі переливи порушував лише шум автомобілів на трасі...
   Якраз дійшов до вже знайомої станції "Карпати"... Вже трішки розвиднялось, то ж побачив, що до парку можна потрапити і через пішохідний міст, який веде від кожної платформи невеличкого вокзалу і до парку...  Не треба проходити біля шлагбаума .. Та й там нікого не було на в'їзді...
  При виході із мостика над коліями у парк є така табличка:


  Подумав собі.. Я б із радістю.. але ж нікого на вході немає :)
  І пішов у невідоме.. тобто у парк ;)
  
Доріжка акуратно вимощена старовинною бруківкою звивалася парком, немов змія.. Ось так


  Все дуже гарно та акуратно, смітників є досить... А зелені море -- просто голова крутиться від цього різноманіття.. В основному там листяний ліс, який складається переважно із дубів, які вже мають не один десяток років і бачили напевно багато чого у своєму житті :) 

 
 Пташки співали далі, лише нарощуючи голос.. Це просто якийсь райський куточок на землі... Неспішно просувався парком один.. довкола нікого... Тишу лише раз порушили працівники, які гуртом йшли на роботу у санаторій, розмовляючи про щось. А ця закарпатська говірка -- просто мелодія для вух.. хоча практично нічого не зрозуміло :)
   І ось за одним із поворотів доріжки парку я побачив "Його".. Це справді казково... Ось він -- Палац Шенборнів...

 

   Таке враження, що палац із казки, що це не земля, а сон якийсь. Рекомендую Вам переконатись у цьому, просто відвідавши його...
   Було і надалі пусто -- відпочивальники санаторію ще сплять, а туристів іще нема... 
Година 06:30.. Користаюсь цим, щоб пофотографувати без зайвих людей та у спокійній атмосфері... Скажу я Вам, у цьому свої "+" -- немає метушні, зайвих людей у кадрі і є  можливість насолодитись казкою... Пару слів про годинник ;) Він тут автентичний і працює іще із часів графів Шенборнів, а це не багато не мало із 1895 року ;) І справно відбиває кожних 15 хвилин, додаючи по одному зайвому удару... Наприклад: 6:15 (1 удар), 6:30 (2 удари), 6:45 (3 удари) і 7:00 (4 удари і потім мелодійні удари які означають рівну годину, у даному випадку їх було 7)
    Та тут погода внесла свої корективи -- починає падати дощик... Біля палацу знаходжу гарну різьблену дерев'яну альтанку  і вирішую зробити невеличку паузу і з'їсти Twix :) перекусити канапку із чаєм і трішки відпочити від підйому на гору :) Після перекусу стало набагато краще... З'явились сили досліджувати далі...

   Але про це розповім вже у наступній статті.. Дочекайтесь.. 
 Мені іще є що Вам розказати і показати ;)

З повагою, Ваш фотограф Роман.
-----------------------------------------------
Пишіть мені -- буду радий поспілкуватись :



1 коментар:

Arnelika сказав...

ммм... Гарно-гарно))