Цікавий блог про фотографію, життя та все навкруги: Короткі лекції про музичну традицію Сходу та Заходу. Симпозіум Haliciana Schola Cantorum.

Привіт всім!

Фотограф Роман Тупись вже тут як тут ;) Із новим дописом про подію "Культурні корені Європи: короткі лекції про музичну традицію Сходу та Заходу", що відбувалась 21 листопада 2016 року у рамках Сипозіуму давньої музики: "Одна Європа -- дві культури: музика Заходу та Сходу у порівнянні" (далі -- просто Симпозіум), що його організувала швейцарсько-українська асоціація Haliciana Schola Cantorum. Розпочалось все Концертом-лекцією, а продовжилось вже наступного дня дуже цікавими короткими лекціями професорів і викладачів Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка (далі -- ЛНМА ім. М.Лисенка), а також професора із Швейцарії -- Ангеліки Мотс (Schola Cantorum Basiliensis) . Про все найцікавіше читаємо далі...

Продовжимо ;)

Відбувалась лекція у Храмі Премудрості Божої (Український Католицький Університет), що по вул. Козельницькій 2а, але вже цього разу не у самому храмі, а у аудиторії, що знаходиться внизу церкви.

Ось вже знайомий нам Храм

При вході знову банер, який знову вказує, що ми на правильному шляху.

Зайшов ще у сам храм -- тут якась особлива атмосфера спокою. Не хотілось звідти іти.

На одній із стін при вході висить от така інформативна табличка, де можна прочитати багато цікавого про саму церкву і принципи її побудови.

Та нам треба спуститись трішки вниз по таких сходах ;)

Слід зазначити, що є і ліфт -- для людей, яким важко зійти по сходах або вони приїхали на візку. Дуже добре, що про всіх подбали.

А от і наша аудиторія із номером 013 :)

Ще пусто.

Спочатку налаштували апаратуру.

І розібрали деякі папери :)

Вже все готове.

Професор Наталія Сиротинська надала спочатку інтерв'ю ТРК "Львів"

Слухачі лекції у хорошому настрої, і це чудово ;)

Першою розпочне Катерина Загнітко -- старший викладач ЛНМА ім. М.Лисенка.

Вона вже підготувалась ;)

Професор Юрій Ясеновський підготувався теж, але поки що слухати ;)

І не тільки він ;)

Іван Духнич -- керівник проекту Haliciana Schola Cantorum, привітав усіх присутніх.

Розповів трішки про сам проект. Більш детальніше Ви можете ознайомитись із його діяльністю на офіційній сторінці http://hsc.lviv.ua/uk/

А також про викладачів, які нам сьогодні дуже багато всього цікавого розкажуть про музичну традицію Сходу та Заходу.

У гарному настрої Іван Духнич запросив до слова старшого викладача Катерину Загнітко, яка зробить короткий вступ про Григоріанські хорали і розкаже, як вони виникли.

Григоріанський хорал -- це західна монодія, яка поширювалась Європою у ранньому середньовіччі. Виконавцями були монахи.

Ось так цікаво Катерина Загнітко розповідає -- заслухаєшся.

Назва "григоріанський" походить від імені папи Григорія І

У той час були його різновиди -- ось детальніше можете подивитись на слайді, щоб я Вам не переповідав ;)

Ми послухали запис у виконанні ансамблю Organum -- він займається популяризацією локальних різновидів хоралу, що надзвичайно багаті на розспіви.

І це правильно -- краще раз почути, а ніж просто розказувати безпредметно.

Це був фрагмент Інтроіду -- Resurrexi.

Ми поринули у дуже душевну атмосферу середньовіччя.

Шкода, що фото не передають звуку :)

Іван Духнич та професор Ангеліка Мотс були захоплені.

Ось так розвивались композиції "григоріанського хоралу".

У 7-8 ст. за короля Карла Великого (Каролінське Відродження) постає новоримський хорал -- так званий григоріанський. Є 2-3 звуки на склад. Це зроблене для того, щоб зробити акцент на словах молитви.

Вже тоді у Відродженні була проблема, що у різних місцях співали по різному. І навіть Піпін ІІІ -- король франків і батько
Карла Великого запрошували спеціально із Риму співаків, щоб вони навчили їх того справжнього римського хоралу.

І коли син Карла Великого знову приїхав у Рим, то почув, що спів там зовсім інший...

Кантори Карла Великого сказали, що "... хіба один Бог знає, хто ж правильно співає" :)

Ось так поширювався і розвивався григоріанський хорал Європою у ІХ -- Х ст.
Одним із найвідоміших творців секвенцій і троп у ІХ ст. був Ноткер Бальбулюс -- монах Санкт-Галленського абатства, богослов, поет, композитор та історик

Ось так виглядає фрагмент інтроіду Resurrexi у аквітанській нотації -- текст, а над текстом неуми (вони вказували напрям і рух мелодії, але не вказували висоту звучання). Навчання було усною практикою і щоб вивчити весь репертуар римської літургії на пам'ять, то необхідно було 10-12 років(!!!).

Уявіть собі -- це ж стільки часу...

А ось так виглядає той самий Resurrexi у звичній лінійній нотації, а зверху нотація із неум.

Ми послухали той же Resurrexi, але вже як григоріанський хорал за часів Карла Великого.

Ось тут на карті видно, де були осередки монастирів, де були найстаріша рукописи нелінійної нотації у Європі.

Ось це фрагмент із монастиря Мон Рехаунд.

Професор Наталія Сиротинська із цікавістю спостерігає і слухає.

Зразок Сент-Галенської нотації.

Таке не може залишити байдужим нікого ;)

Найдавніші неуми виглядали так і у різних традиціях відрізнялось їх написання.

Таке порівняння із лінійною нотацією.

Отець Ежен Кардін, досліджуючи найстаріші нотації у неумах, побачив, що є різні варіанти запису, і задумався, для чого ж це?

І зробив революційне відкриття -- найдавніша нотація несе у собі виконавську інтерпретацію.

Ось таким було кредо о. Ежена Кардіна

Виникає "Міжнародне товариство григоріанського співу" у 1975 році. Випускають різноманітні збірники, а також ансамблі, що б виконували ці мелодії.

Фрагмент із St. Gallen

Ось цей фрагмент є львівський..

Так-так -- у Львові теж зберігаються найдавніші пам'ятки григоріанського хоралу, яких є більше 90. Він такий самий, як попередній і, найімовірніше, він був німецьким.

Потім вже переходить у квадратичну нотацію,

готична нотація

і ось вже лінійна нотація.

Ці всі фрагменти є львівські і саме так із неум утворилась вже лінійна нотація

Ось і все :)

Оплески від зацікавлених глядачів ;)

Професор Наталія Сиротинська зараз нам розкаже, що ж відбувалось у нас, коли у Західній Європі виникав григоріанський хорал.

На пам'ятках княжої доба це можна гарно проілюструвати ;)
Теж були неуми і теж була проблема -- як навчити співаків співати.
На слух це відбувалось -- так, як і у Європі.

Були різні види графічної нотації.
Ось це є кондакарна нотація -- передає більш складнішу співочу практику (слова і зверху знаки різноманітних складних форм)

А стихирарна нотація була із менш розвиненішою формою.

Ось це літургійна книга празничних піснеспівів (фрагмент).

Ірмологіон 16 ст. із неумами.

Чому ж так?
Бо церковна традиція була закрита від світського впливу.
Ми послухали український варіант григоріанського хоралу -- дуже схожа мелодія.

Дуже уважно ;)

У 16 столітті в Україні під впливом Заходу виникає лінійна нотація, яка допомагає швидше опанувати співи, а також їх прикрасити.

Збереглась традиція, точне відчитання мелодій.
Це не лише точний запис, а й книга літургійна і оздоба була теж особливою.
Ось наприклад такі орнаменти.

Святий Іван Дамаскин -- один із найбільших реформаторів церковного співу.

Ось така кінцівка -- дуже красиве оформлення різними орнаментами.

Виносні букви, але не прості, а теж із символами.
Якщо придивишся, то здається ніби ці нотки надруковані. А насправді все це писалося від руки.
Неймовірно, але факт.

Ілюстрація бібілійної історі про Аврааама та Ісаака, коли Авраам майже вбиває свого сина.

Так цікаво Наталія Сиротинська розказала, що було проникнення у літургійні збірники національних народних мотивів.

Традиція у нотному записі мелодій створила написання однієї книги, що має записи усіх різних жанрів пісенспівів церковного року -- це Ієрмологіон.

Ця книга була основною у навчанні дяків, вивчивши яку, можна було співати увесь церковний рік. Вона була підручником, а також українським феноменом -- за допомогою неї масово навчались люди музичної грамоти. Але про це ніхто дуже ніде не розказує. Про народ освічений музично захоплено писали чужинці: пастор Германі, Павло Алепський.

У 17 столітті відбувся розквіт у народному фольклорі -- це завдяки Ієрмологіону. Він є базою нашої культури. Ми маємо це пам'ятати.

Багатоголосся і партесний спів з'являється -- як відгалуження, більше яскраве.
Послухали ми і його

Уважно послухали ;)
Пані Ангеліка Мотс заворожена співом.
Чесно кажучи, я теж був захоплений! Це треба чути.

У той же час у Румунії та Греції ще й досі користуються системою неум.
На Заході григоріанський хорал вийшов із вжитку і був витіснений багатоголоссям.
В Україні унікальне поєднання монодійне (одна мелодія) і багатоголосся.

Потрібно вдосконалювати наше мистецтво, нашу музику, творити щось нове і вивчати старовинне.

Ось так завершилась лекція -- бурхливими оплесками.

Іван Духнич представив професора ЛНМА ім. М. Лисенка

Юрій Ясіновський -- професор, завідувач кафедри музичної україністки, який виконує надзвичайну роботу. Колись було у нас описано всього лиш 5-6 нотних манускриптів, а зараз, завдяки пану Юрію їх більше 1000 (!!). І це ще не все ;)

Що ми зробили? Де ми є?

Україна між Сходом і Заходом. Але у нас є спільна велика "музична" колиска -- Середземноморська цивілізація.

Музика є єдиною мовою, яка єднає Схід і Захід.

Все пішло із Візантії. Візантійська музика має майже 1100 років.
Все, що було яскравого і барвистого у ній -- походить зі Сходу.

У 17 ст. мандрівники із Сирії подорожують Україною, зокрема патріарх Макарій і Павло Алепський у захопленні від співів, що їх чують і не знають "...чи вони на небі, чи на землі". ;)

Візантійська музична історія є набагато цікавіша, ніж Західна.
Але якщо б ми все брали лише із Візантійської церковної практики, то наша музика вмерла б разом із Константинополем у 1453 році.

Але ще 14-15 ст у Візантії відбувся великий підйом у музиці -- калафонічний стиль, який був блискучим і віртуозним, мав у собі також і багатоголосся. Новий стиль проектувався на Схід і на Захід.

Ось так цікаво ;)

Принципово нова нотація дивовижним чином прийшла в Україну і не отримала ніякого спротиву у сприйнятті, як це було наприклад у Російській Імперії.

Катерина Загнітко уважно слухала... ;)

...та й не лише вона ;)

А Іван Духнич перекладав професору Ангеліці Мотс на німецьку мову.
Як бачите -- їй теж дуже цікаво.

Ієрмологіон -- це взагалі є канціонал (збірник найбільш вживаних церковних співів), який дуже легко вчити, на відміну від неум, які треба було вчити 10-12 років. Дяк вивчав за 6-8 місяців усю премудрість музики, як то кажуть "за Австрії, за Польщі". Дуже було легко вчити.

Літургійна практика на Сході була дуже багата і розвинута, що потрібно було це уніфіковувати
У Росії була практика так званого "многогласія", коли Службу Божу, яка була дуже довгою, різали на 3 кусочки і одночасно виконували початок, середину і кінець. Можете собі уявити, як це звучало, яким було по змісту і за текстом :)

Катерина Загнітко напевно собі це уявила :)

З'являється паралітургічна творчість або так звані канти.
Західноєвропейська музика до хрестових походів не знала інструментів, а вже після них почали привозитись різноманітні інструменти, нові жанри і т.д.
Але і Україна зробила велику послугу Європі, бо через Україну йшла інструментальна культура.
Наше Лівобережжя було наповнене половцями, а ця культура походить із Середньої Азії, що є колискою інструментальної музичної цивілізації. Всі європейські інструменти звідти пішли.

Виявляється, у старовинних лютневих та органних музичних табулатурах Європи записано дуже багато українських танців.
Отож, потрібно продовжувати зустрічі подібного формату, щоб надалі досліджувати щось нове.

Оплески задоволених слухачів.

І от нарешті лекція нашої гості із Швейцарії -- професора Ангеліки Мотc (Schola Cantorum Basiliensis).

Професор Ангеліка Мотс знає 12 мов, активно вчить українську, але ще не розмовляє нею вільно, то ж Іван Духнич сьогодні у ролі перекладача.

Пані Мотс розказала, що її прадідусі і прабабусі походили із Австро-Угорської Галичини, то ж у неї є деякі українські корені ;)

Тема її лекції "Подальше "життя" григоріаніки у багатоголосній музиці."

Ангеліка Мотс зізналась, що слухаючи попередніх лекторів, пряма мова: "мені було соромно, що Ви в Україні знаєте про нашу музику більше, ніж ми".

Як сказала пані Ангеліка, що говорячи про середньовіччя, то не слід зациклюватись на одноголосності, бо насправді це не так.

Поняття Григоріаніка має багато аспектів.

Найдавніший зразок манускрипт Musica Enceriadis, який дійшов до наших днів з 9 ст.

Найдавніша форма, яка має у собі багатоголосся.

А що ж таке багатоголосся, у цьому вимірі?

Як Ви думаєте?

Ось такий цей манускрипт і для наочності пані Мотс попросила всіх присутніх заспівати цей фрагмент ;)

Всі із радістю це зробили :)

Незвично звучало.

Ми маємо уявити, що у школі канторів це люди різного віку -- коли кожен співає у звичному діапазоні.

А цей твір -- це скоріше навчальний твір.

Те що ми співаємо у Святій Мессі, насправді гимну у собі не має.

Давайте поглянемо ближче ;)

Отож ми тут маємо поділено дві групи співів. Зліва ми бачимо ті, які співаються на кожній Службі, інші (залежить від свята і дня церковного року) віртуозні, а з правої сторони ті, що співаються постійно.

Ordinarium співалось більше одноголоссям, а от багатоголосся виникало у Proprium.

Де саме звучать гимни?

Вони звучать у Часах (Stundengebete), що не є частиною Богослужіння, а співаються окремо під час Вечірньої.

Саме в тому типі Богослужіння виникають такі жанри співу, як Magnificat, найвідомішими є "Magnificat"-и Й.С. Баха, але офіційно вони не належали до Літургії, так як і "Те Deum".

Є ще щось дуже цікаве, якщо поглянути на картини чи гравюри із того часу ;)

Ми бачимо маленьких хлопчиків і людей середнього віку,

а також стареньких ;)
Різні голоси, відповідно до віку

Ноти були дуже цінними і стояли на підвищенні ;)
А чи справді вони співають одноголосний хорал?
Можливо і ні, бо у цей час (1512 р.) вже нема Organum-у

Якщо подивитись ближче, то можна побачити, що усі хористи, ті що стоять ззаду, кладуть руку на плече тим, хто стоїть спереду.

Що ж це могло б означати? ;)

Скоріш за все вони співали багатоголосно і таким чином задавали один одному такт, щоб всі співали разом у одному темпі.

Не на усіх картинах чи гравюрах видно ноти, то ж це лише припущення Ангеліки Мотс ;)

І ось тут знову видно, як вони один одного торкаються за плече ;)

А на цій ілюстрації видно, що тут таки одноголосний хорал співають, бо інакше він би виглядав по іншому.

Особисто я (фотограф) повірю пані Ангеліці на слово, бо ж не музикант :) А насправді дуже цікаве спостереження.

А зараз для нас пані Ангеліка підготувала несподіванку :)

Ось це львівська гравюра, яка буквально сьогодні зранку (21 листопада) сфотографована у архіві Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка.
Це є книга 1916 року

Найбільше вразило нашу гостю Ангеліку Мотс те, що одна нотна книга стоїть на підвищенні (пульті), а деякі співаки мають ноти у руках ;)

Пані Ангеліка дуже й дуже тішилась із цього :)

Подивіться фото нижче ;)

І ще ближче ;)

Не знаю німецької, але скажу Вам коротко, що тут написано і що говорила Ангеліка Мотс ;)

Тут є написано, що "трактати 16 ст., які описують такий спів, вони розказують не як співати, а як імпровізували"

В цих трактатах вказувалась мелодія, яку усі знали, а вже на основі цього могли імпровізувати.

Дуже емоційно Ангеліка показує і розказує.

Ціла плеяда емоцій ;)

Це маленький шматочок із великого ватиканського трактату, де можна побачити, як відбувався рух між нотами і яким чином можна у цьому проміжку імпровізувати.

Це приклад двоголосного Органуму, але що іще цікаве, що у різних регіонах він трішки відрізняється.

А ось це григоріанський хорал із Флоренції, неймовірно розтягнутий.

Пані Ангеліка проспівала ;)

На одному рядку, виявляється всього лиш два слова :)

Як видно із гравюри, то цей спів стосувався Різдвяного часу, але він не стосувався Меси.

Слухати професора одне задоволення, а ще й дуже цікаво.

Гумору теж не бракувало.

Сміялись усі ;)

Ще тепер і про такий жанр співу, як мотет.

Виникає на базі співів, що змінюються залежно від свята. Співаються багатоголоссям. Їх функція була святкові дні зробити ще святковішими.

А ще вони привносили щось нове.

Ось тут ми бачимо ноти співу молитви до Марії.

І знову дуже довгий спів "V-i-i-i-i-i-i-r-g-o" ;)

Можемо побачити у різних видах нотації.

І ще знову заспівала пані Мотс, щоб було наочніше ;)

Поступово мотет відділявся від церкви і ставав більш світським. "Motete" із французької означає словечко. Він є повністю багатоголосним.

Ось тут на цьому рукописі ми бачимо, навіть є ілюстрація із змістом того, про що співали.

Ось тут йдеться про омолодження :) Явно не церковний спів.

Якщо придивитись, то видно як із однієї сторони підходять старші люди, а після купелі стають молодими :) Це свого роду висміюванням тогочасного суспільства.