середа, 28 грудня 2016 р.

Історія музичного друку Європи та України. Симпозіум Haliciana Schola Cantorum



  Привіт всім! Фотограф Роман Тупись вже тут ;) Із новим дописом про ще один день у рамках Сипозіуму давньої музики: "Одна Європа -- дві культури: музика Заходу та Сходу у порівнянні" (далі -- просто Симпозіум), що його організувала швейцарсько-українська асоціація Haliciana Schola Cantorum. 22 листопада 2016 року у Львівському музеї етнографії та художнього промислу (проспект Свободи, 15) відбувались Лекції про історію музичного друку Європи та України, які проводила професор Ангеліка Мотс (Schola Cantorum Basiliensis) із Швейцарії, Юрій Ясіновський (професор ЛНМА ім. М. Лисенка), а також Олена Дамаскіна (Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка). Було дуже цікаво та пізнавально. Детальніше читаємо далі...
  Продовжимо ;)
  Ось так зустрів мене музей етнографії -- на 2-му поверсі є банер, який допомагає орієнтуватись.


Ось тут -- у конференц-залі музею незабаром відбудуться лекції.
Він вражає вишуканістю. 
Це й не дивно, бо ж у цій будівлі із 1891 була Галицька ощадна каса, а саме тут був зал засідань. Стеля тут не проста, а стюкова (стюк -- найвищий сорт штукатурки, в яку входить тонко просіяний гіпс із мармуровою пудрою (!), що робить її дуже й дуже міцною)


Ви подивіться які помпезні дубові двері.


Вже майже все готове.
А позаду екрану можна побачити алегоричний фриз "Праця" (скульпт. Станіслав Левандовський), де зображено дітей, які зайняті різними видами мистецтв і ремесел.


Знайшлось і раритетне німецьке піаніно Weidenslaufer (1880-х років на вигляд ;) ), яке дуже космічно звучить.
Якщо будете тут, то спробуйте і самі переконаєтесь :) А поки що повірте на слово :)


Слухачі лекції щось цікаве переглядали -- може ноти, а може і щось інше,


а також спостерігали.


Підготовка ще триває.


Зацікавлених людей трохи є і вони потроху займають свої місця.


Професор Ангеліка Мотс (Швейцарія) задумалась...


Всім цікаво послухати про історію музичного друку ;)


У доброму настрої і це чудово.


Професор Юрій Ясіновський.


І от, Іван Духнич -- організатор і керівник проекту Haliciana Schola Cantorum привітав усіх присутніх.


Розпочалось усе по-швейцарському точно ;)
А знаєте чому? Зараз дізнаєтесь ;)


Дуже уважні слухачі.


Іван представив першого лектора -- професора Ангеліку Мотс із Швейцарії, яка нам зараз коротенько розкаже дуже цікаві факти про історію музичного друку у Європі.


Оплески для пані Ангеліки.


І вона розпочала ;)
Іван Духнич знову був перекладачем, бо пані Ангеліка ще тільки вчить українську мову.


Отож, перше, що сказала пані Ангеліка, так це те, що нам потрібно ставитись до стародруків із трепетом і повагою, бо це справді була титанічна робота у цей час.


У нас сучасний час, коли ми звикли отримувати все дуже швидко і без проблем, нам важко уявити. що наприклад друк ось цієї сторінки із сонатою Бетховена тривав 12 годин (!!!). Лише уявіть собі як довго і це -- лише одна єдина сторінка.


Перший, про кого згадаємо -- це Йоганнес Гутенберг. Німецький винахідник, який у середині 1440-х рр. винайшов спосіб друку рухомими літерами,  а також і всі ті приспосіблення, які використовувались для друку перших книг.
Ось ми бачимо на слайді портрет винахідника і його винаходи.


Іван надзвичайно точно і чітко перекладав.


Вже тоді, у ті давні часи були різні методи і види нотного друк.


Ось тут ми бачимо фрагмент друку видання"Practica musicae" ("Музична практика") Франкіно Гафурі (італійський теоретик музики і композитор), яке було видане 1512 року. Що ж тут особливого? ;)
А особливістю є те, що тут застосовано 2 техніки друку на одній сторінці: для слів була використана техніка рухомих букв (метод Гутенберга), а от для нот був використаний метод штампування (заготовки нот макали у фарбу і штампували на папір).


Дуже важливою персоналією, пов'язаною із друком нот є Оттавіано Петруччі.


Це був італійський друкар і типограф, що увійшов в історію тим, що надрукував перший збірник багатоголосної музики. У його друкарні вперше були надруковані нотні збірники методом набірного шрифту (букви і ноти). 

Для нотодрукування є необхідними 3-и речі:
- багато води (виготовлення фарб, а також транспортування) ;
- папір (на чомусь же ж потрібно друкувати :) ) ;)
- публіка (бо ж потрібно комусь ці ноти продавати :) )


А ще дуже цікавим є те, що деякі шрифти, які ми і в теперішній час використовуємо, дійшли до нас із давніх часів -- із 15-16 століття.


От наприклад Baskerville, Garamond, Helvetica, Times New Roman



Потрібно все записати ;)


Професору Юрію Ясіновському надзвичайно цікаво.


Ще б -- такі цікаві речі розказує пані Ангеліка.
Із емоціями.


Пізнавально.


Ось тут пані Ангеліка розказує про ще один зразок і як його друкували ,


Кожен найменший значок був виготовлений окремо і був окремий майстер, що його виготовляв.


Майстром міг бути практично кожен і це було новою професією.


Ось тут видно, що той, хто видавав ноти не був дуже заможним і не міг купити велику кількість знаків, бо є невеличкі пропуски між лініями і нотами, різні знаки,щось кудись поїхало. Деколи через це є важко відчитати, що ж саме позначено у партитурі і потрібно визначатись, як це грати


Багато із тих, хто видавав друковані видання, мусів мати певну підтримку із боку влади, або ж свого покровителя, певний політичний аспект.


Ось тут наприклад титульна сторінка видання, яке називають "Першою ораторією".


По італійськи внизу підписано "За дозволом вищої влади", а також є емблема кардинала.


Все дуже серйозно -- із таким покровителем нічого не страшно :)


Різна публіка, але всі у захопленні.




І ще що цікаво щодо цього видання -- композитор собі дозволив зазначити, що на ноті ля потрібно велику терцію ставити, а також на кожній домінанті. Насправді ніхто так не співає, а це скоріш за все було зроблено для того, щоб показати іншим -- "я можу собі дозволити зробити навіть таке, бо у мене є покровитель і дозвіл"
Ангеліка Мотс трохи наспівала, як би воно мало звучати ;)


А потім ми послухали запис, як воно звучить, коли співають.



Неочікувано ;)


Ще декілька слів ;)


І ось тут ще цікавіше -- із Франції.
 "Крістофер Баллард -- єдиний друкар короля..."
"Привілегія від короля"


Бо ж не так просто було отримати цю привілегію.




Ось такий іще старовинний нотний друк.


Що ж тут цікавого? ;)


Виявляється цей, як нам виглядає "писаний" нотний аркуш -- він насправді надрукований.
Була спеціальна техніка, коли на мідній пластині вишкрябували ноти навиворіт, певним чином зафарбовували чорнилом і відбивали на папері, то ж якщо приглянутись, то здається, що це писав "лівша" :)


Слухачі осмислено нотують цікавинки від пані Мотс.



А хтось "на вус" мотає :)


Емоційна лекція


та із гумором :)


Ось іще гарний титульний аркуш старовинного друку.


І такий вид нотодруквання.






Невже це все?


Ще ні :)



Оплесків не забракло для пані Ангеліки Мотс, як подяка за дуже цікаву та надзвичайну лекцію. 


Пані Ангеліка задоволена :)


Були іще питання


На них професор Ангеліка Мотс із задовлоенням відповіла ;)


Юрій Ясіновський -- професор ЛНМА ім.М Лисенка продовжив тему старовинного  нотного друку, але вже в Україні.


Музикант -- піаністка Ірина прийшла послухати лекції ;)


Пані Мотс вже у ролі слухача.


Друкування в Україні мало особливості.
Перша спроба нотного друку відбувались у Супрасльському монастирі у 1697 році.


Пізніше у Почаєві. 
Перше велике видання Ієрмологіону (про нього ми говорили у минулій лекції) з'явилось у Львові у 1700 році. Він був повнононабірним виданням.
В Уневі була друкарня Унівської лаври. Але єпископ Шумлянський посварився із Уневом і забрав до Львова друкарню. І вже у Святоюрській друкарні було надруковано.
Усього Вам переповідати у статті не буду, а лише зацікавлю Вас ;)


Дехто каже, що не могло бути у 1700 році видання, бо була епідемія. 
Але це спростовується, бо є примірники про 1701, 1704.
Ось так.


 У 1709 році вийшло оновлене видання, а там було дуже цікаве ;)
 Комусь не сподобалось, що писало "болгарський напів" і ту сторінку передрукували, вклеїли і написали, що це є "львівський напів":) Факт наводить на те, що не завжди все, що пише, то є правда.
Слухати Юрія Ясіновського -- одне задоволення.


Заслухаєшся ;)






Техніка зберігалась та сама -- виливалась окремо лінійки, а окремо ноти. 
Друк був в два прийоми через те, що він був двоколірний. Іншого не було, бо не було тоді світської музики. 
Ошатна титульна сторінка із орнаментами була теж.










От так виглядало видання "Ієрмологіону" Києво-Печерської лаври у 1720 році -- писані від руки лінійки, а вже ноти надруковані. Він був дуже великий -- 3-х пудовий (!).


У Москві було видано 4 томи релігійної музики, за якими стояли вихідці із України. Нам треба це знати.

І ще було дуже багато усього цікавого, але моя стаття не є "стенограмою", а для того, щоб розпалити у Вас цікавість. Якщо наступного разу будуть цікаві лекції -- приходьте і самі послухайте :)

Оплесків не забракло для Юрія Ясіновського за пізнавальну лекцію.


Іван Духнич представив наступного лектора.


Мав бути Василь Кметь -- керівник Наукової бібілотеки ЛНУ ім. І. Франка, але він не зміг бути присутнім, то ж замість нього виступила Олена Дамаскіна, яка розповіла коротко про те, що ж із нотних рукописів  зберігається у Науковій бібілотеці.


Ось коротенький слайд із інформацією про етапи формування колекцій нотних рукописів у Львові


Із понад 140 монастирів та церков були передані нотні партитури.



Прикладом є от такі градуали 14- поч. 15 століття., які співалися у львівській Латинській Катедрі. Ви лише гляньте, як вони багато оздоблені -- це справжнє мистецтво.


Так-так... Що ж далі буде?


Пошкоджені табулатури теж потрапляли до фондів Наукової бібліотеки.
Там вони аналізувалися реставраторами, щоб за допомогою певних позначень відновити втрачені фрагменти.


Хм... Цікаво-цікаво...


Є от такі зразки французької та італійської табулатур.


Ось так виглядала львівська нотна табулатура для лютні (маю надію не помилився, бо ж я не музикант :) ), яка виконувалась за французьким зразком.


І текст був писаний старопольською мовою віршований або прозовий.
Хоча, якщо придивитись, то можна зробити певні висновки, що це писав німець або італієць, бо є характерні знаки -- букви, не характерні для польської мови.



Публіка.


Останній запис лютневої табулатури датується 1594 року, а це твори Орландо ді Лассо (франко-фламандський композитор, майстер світської музики)


Українські Ієрмологіони 17-18 ст. теж зберігаються у Науковій бібілотеці.


Ось такі нотні тексти 2-ї половини 17 століття, де  внизу дуже цікавий надпис писаря.



Дуже цікаві і гарні орнаментні літери, у яких є певний зміст, відповідно до того, де вони були застосовані.


І ще такі зразки.







Нотні "обіходи"


"Салонна музика"


А завершилась доповідь переглядом і прослуховуванням "Ієрмологічного співу".


Іван подякував всім за участь і запросив на наступні лекції.


Оплески!!!


Цікаве спілкування опісля ;)



І колективне фото на згадку ;)


Статті про нові лекції симпозіуму вже скоро ;)
Дочекайтесь ;)

А попередні доступні за посиланнями -- Концерт-лекція та лекції про музичну традицію Сходу та Заходу ;)

Не пропустіть -- попереду багато нового і захоплюючого.
З повагою, Ваш фотограф Роман Тупись.
----------------------------------------
  Хочете "живі" фото із Вашої події?
Дзвоніть і не пошкодуєте:
0678663195
----------------------------------------
Цікавить фотозйомка -- пишіть мені:

Немає коментарів: