Всім привіт! Фотограф Роман тут вже ;)
Вибачте, що змусив Вас чекати на нові дописи, але нарешті... пишу :) Про Палац Шенборна на світанку... Детальніше далі...
Отож, по дорозі до замку Сент-Міклош, Ваш автор скористався нагодою ще раз відвідати палац Шенборна. Минулого разу мені не повезло із погодою, а от цього разу все навпаки -- так як має бути ;) Приїхали ми із матусею поїздом на станцію "Карпати" о 4:57. Темно :) Через пішохідний міст над коліями потрапили у парк. Крім нас нікого не було, лише під ногами хрустіло щось... Це насторожило... Що ж це могло б бути?!.. Про це дізнались вже потім, коли з'явилось сонечко ;)
Підіймались не поспішаючи, бо до сходу сонечка був іще час. І ось нарешті він -- палац. Ще досить темно, у деяких вікнах палацу горить світло. Небо ще не у всій своїй красі.
Особисто мені бракувало хмаринок, щоб фото було більш цікавим. Але це вже від природи залежить, а не від мене :)
Почали співати пташки -- це щось неймовірне... Приємно фотографуючи насолоджуватись їх співом.
І ось нарешті настає момент, коли небо починає рожевіти і наповнюватись теплими барвами сонечка, що сходить... Навіть якісь хмаринки з'являються. Звичайно, що краще побачити це на свої очі, але для цього є фото ;)
Аж тут тишу порушили дивні звуки -- ніби велетенський дракон дихає полум'ям. Через деякий час ми із матусею побачили "дракона" -- ним виявилась красива повітряна куля. Вона піднеслась над парком і дуже швидко полетіла... Перший кадр був таким
Старезні дуби, що розкинулись біля входу у палац пам'ятають багато чого за свій вік і могли б нам розказати, якби могли говорити. Про графа Шенборна із дружиною, який прогулювався тут і любив полювати у лісі.
Настав час прямувати вниз парком, до дороги, щоб відвідати замок Сент-Міклош, про який вже писав. Вежа годинника, неймовірне небо -- і прощання із палацом.
Аж ось по дорозі нарешті стало зрозуміло, що ж хрустіло під ногами у темноті зранку. Це ж жолуді :) Але не звичайні, а жолуді англійського дуба або Дуба черешчатого (Quercus robur)
) . Вони, як бачите подовгастої форми.
Підіймались не поспішаючи, бо до сходу сонечка був іще час. І ось нарешті він -- палац. Ще досить темно, у деяких вікнах палацу горить світло. Небо ще не у всій своїй красі.
Особисто мені бракувало хмаринок, щоб фото було більш цікавим. Але це вже від природи залежить, а не від мене :)
Почали співати пташки -- це щось неймовірне... Приємно фотографуючи насолоджуватись їх співом.
І ось нарешті настає момент, коли небо починає рожевіти і наповнюватись теплими барвами сонечка, що сходить... Навіть якісь хмаринки з'являються. Звичайно, що краще побачити це на свої очі, але для цього є фото ;)
Дзвіниця та знамениті комини палацу досить цікаво виглядають
Насолодившись сходом сонця біля палацу, прогулялись до озера. Тихо та спокійно там.
Аж тут тишу порушили дивні звуки -- ніби велетенський дракон дихає полум'ям. Через деякий час ми із матусею побачили "дракона" -- ним виявилась красива повітряна куля. Вона піднеслась над парком і дуже швидко полетіла... Перший кадр був таким
А от вже наступний кращий -- більш повітряний та легкий ;)
Насолодившись парком, ми із матусею перекусили смачнющих канапок із теплим чаєм :) Незважаючи на те, що було літо -- зранку досить таки холоднувато.
І ось повертаючись назад до палацу, побачили його трішки іншим, ще казковішим -- синє небо, красиві хмари та лагідне сонечко доповнили відчуття незвичайності. На фото намагався передати цю атмосферу ;)
Старезні дуби, що розкинулись біля входу у палац пам'ятають багато чого за свій вік і могли б нам розказати, якби могли говорити. Про графа Шенборна із дружиною, який прогулювався тут і любив полювати у лісі.
Настав час прямувати вниз парком, до дороги, щоб відвідати замок Сент-Міклош, про який вже писав. Вежа годинника, неймовірне небо -- і прощання із палацом.
Аж ось по дорозі нарешті стало зрозуміло, що ж хрустіло під ногами у темноті зранку. Це ж жолуді :) Але не звичайні, а жолуді англійського дуба або Дуба черешчатого (Quercus robur)
) . Вони, як бачите подовгастої форми.
Трохи назбирали цих зелененьких красенів :)
І в парку ще мені сподобалось ось це дерево -- якась хороша енергія від нього линула, а світло сонечка крізь гілки створювало затишну атмосферу.
Ось і несподівано закінчилась розповідь.
Всім бажаю цікавих подорожей та незабутніх світанків
Мені є Вам що розказати і показати ;)
Нова розповідь про одне містечко сонячного Закарпаття вже незабаром...
Дочекайтесь ;)
З повагою, Ваш фотограф Роман Тупись.
-----------------------------------------
Пишіть мені:
Немає коментарів:
Дописати коментар